194. Казав Господь: "Свій мир вам залишаю
І ось іде вже світу цього князь.
Його нічого у Мені немає.
Я дуже скоро вже залишу вас"
І Він пішов, смерть смертю подолавши.
Святого Духа нам, з небес, послав.
Чи ж можем ми так сатані сказати:
Твого нічого у мені нема.
Сказати можем, але що почуєм
У відповідь від нього ми тоді?
Ось моя заздрість у тобі панує,
Або сварливість є моя в тобі.
Пожадливість очей, стягання скарбів.
А скільки ще невидимих гріхів
Із нашого життя ми не повимітали,
Щоб встояти могли в земній цій боротьбі.
Не встояти в двобої з сатаною,
Якщо немає звідки сили почерпнуть.
Якщо прийняв Христа холодною душею
То й сотні добрих діл нізащо не спасуть.
Якщо Святе Письмо - лише холодна буква,
Якщо воно тобі, крізь серце, не пройде.
Що говорив Господь уважно ти послухай:
Згори не народившись в царство не ввійдеш.
Я припаду до ніг Ісуса у проханні:
Залишити старе і грішне поможи.
Щодня все йду і йду до Тебе в покаянні,
Навчи як, без гріха, у світі цьому жить.
Щоб серце, до країв, наповнилось любов'ю,
Щоб в ньому Дух Святий завжди свободу мав.
Щоб жити так, як Ти, для Тебе і з Тобою,
Щоб сатана в мені нічого вже не мав.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Когда душа перестанет кричать - Лариса Попова Когда сын мудрый спрашивает, Отец отвечает. Мне отвечал стихами. То, что это ежедневные стихи-молитвы, вводящие в Божье присутствие, приводящие благость Божью в нашу жизнь, поняла через много лет, когда духовно подросла, а вначале и слова многие мне были непонятны.
Ими поделилась на сайте, например в рубрике Поэзия: Стих-молитва: Благослови земную долю, благослови Творца
А вот здесь в КРИКЕ ДУШИ таким образом выглядит молитва на основе стиха.
Испытано для нас с сыном, действует могущественно. Чем и делюсь.
Давайте согласимся в молитве о наших странах и правительствах.
Проза : Журавль. - Владими́р Божий «Не генерал», – сказали вы о нём. Но что тому чины, кто вечно под огнём? Да, он солдат пера. Но плох тот генерал, который стать таким солдатом не желал! Новелла Матвеева.
